Cеред усіх трагедій, які пережило людство, чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на соціальні, економічні і побутові умови життя.

   26 квітня 1986 року о 123 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства — вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС і сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.

   Унаслідок чорнобильського вибуху в Україні було радіаційно забруднено більше ніж 2300 населених пунктів, розташованих на території 12 областей.

  Чорнобильська катастрофа порушила нормальну життєдіяльність і виробництво в багатьох регіонах України, Білорусі і Росії, призвела до зниження виробництва електроенергії для потреб економіки.

  Істотні збитки було завдано сільськогосподарським і промисловим об’єктам, постраждали лісові масиви і водне господарство. Але ніякими фінансовими розрахунками не виміряти людське горе, пов’язане зі смертю чи втратою здоров’я ліквідаторів аварії, із хворобами дітей, зі страхом згубних наслідків катастрофи.

  26 квітня 2018 року слухачі Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України категорії “молодші інспектори відділів нагляду і безпеки” разом із заступником начальника центру по роботі з персоналом, стройової частини та режиму підполковником внутрішньої служби Шквирем О.Б. і інспектором з культурно-масової роботи – начальником клубу лейтенантом внутрішньої служби Сабадашом К.М. в рамках культурно-масової роботи відвідали Хмельницький обласний краєзнавчий музей, в якому було  проведено музейну розповідь  “Чорнобиль не має минулого часу” про події 32-річної давності на ЧАЄС, що супроводжувався демонстрацією фотографій з місця події та копій документів, речових експонатів – дозиметру, одягу оператора атомної електростанції, респіратору тощо.

  Зазначена виставка представлена для того, щоб слухачі  центру мали можливість доторкнутись до історії, нагадати про її трагічні події.

   Вже 32 років поспіль ми вшановуємо пам’ять численних жертв тієї страшної катастрофи. І на нас покладена висока місія – дбати про те, щоб майбутні покоління не переживали подібних трагедій, мали змогу бачити світ прекрасним та затишним.