Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

Мову навчання регулює 7-ма стаття закону. Згідно з нею, вільний вибір мови навчання є невід’ємним правом громадян України, яке реалізується в рамках цього Закону, за умови обов’язкового вивчення державної мови в обсязі, достатньому для інтеграції в українське суспільство. Громадянам України гарантується право отримання освіти державною мовою і регіональними мовами або мовами меншин. Це право забезпечується через мережу дошкільних дитячих установ, загальних середніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих державних і комунальних навчальних закладів з українською або іншими мовами навчання, яка створюється відповідно до потреб громадян згідно із законодавством України про освіту.

1.Основні положення Закон України «Про освіту»

Організаційно-методичні вказівки

Теоретичні положення даного навчального питання викладаються за допомогою методу усного доведення навчального матеріалу.

Під запис даються:

  • основні визначення вказані ЗУ «Про освіту»;

  • види, форми, основні складові освіти.

Присутні уважно слухають та конспектують матеріал.

Після закінчення розгляду даного навчального питання, викладач підводить підсумок, дає відповіді на можливі запитання слухачів.

Зако́н Украї́ни «Про осві́ту» № 2145-VIII — закон, що визначає правові засади організації та діяльності закладів освіти. Прийнятий Верховною Радою 5 вересня 2017 року на заміну застарілому діючому закону про освіту. Закон відрізнився рядом нововведень — терміном освіти в 12 років, більшою автономією шкіл, збільшенням оплати вчителям, зміною правил атестації вчителів та правил підвищення їх кваліфікації, уточненнями повноважень директорів шкіл та регламентація їх каденції та обрання, ширшим впровадженням державної мови навчання.

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. викладацька діяльність – діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору;

2) освітній процес – система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей;

3) освітня діяльність – діяльність суб’єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті;

Стаття 3. Право на освіту

1. Кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

2. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти.

Стаття 6. Засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності

1. Засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є:

  • людиноцентризм;

  • верховенство права;

  • забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності;

  • забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками, у тому числі за ознакою інвалідності;

  • цілісність і наступність системи освіти;

  • нерозривний зв’язок із світовою та національною історією, культурою, національними традиціями;

  • гуманізм;

  • демократизм;

  • єдність навчання, виховання та розвитку;

  • виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей Українського народу, його історико-культурного надбання і традицій;

  • сприяння навчанню впродовж життя;

  • інтеграція у міжнародний освітній та науковий простір;

  • нетерпимість до проявів корупції та хабарництва;

  • доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.

2. Освіта в Україні має будуватися за принципом рівних можливостей для всіх.

Стаття 8. Види освіти

1. Особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб’єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів.

2. Формальна освіта – це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

3. Неформальна освіта – це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

4. Інформальна освіта (самоосвіта) – це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.

Стаття 9. Форми здобуття освіти

1. Особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх.

Основними формами здобуття освіти є:

  • інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);

  • індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві);

  • дуальна.

Невід’ємними складниками системи освіти є:

  • дошкільна освіта;

  • повна загальна середня освіта;

  • позашкільна освіта;

  • спеціалізована освіта;

  • професійна (професійно-технічна) освіта;

  • фахова передвища освіта;

  • вища освіта;

  • освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

2. Рівнями освіти є:

  • дошкільна освіта;

  • початкова освіта;

  • базова середня освіта;

  • профільна середня освіта;

  • перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

  • другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

  • третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

  • фахова передвища освіта;

  • початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;

  • перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;

  • другий (магістерський) рівень вищої освіти;

  • третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти;

  • науковий рівень вищої освіти.

Стаття 18. Освіта дорослих

1. Освіта дорослих, що є складовою освіти впродовж життя, спрямована на реалізацію права кожної повнолітньої особи на безперервне навчання з урахуванням її особистісних потреб, пріоритетів суспільного розвитку та потреб економіки.

2. Складниками освіти дорослих є:

післядипломна освіта;

професійне навчання працівників;

курси перепідготовки та/або підвищення кваліфікації;

безперервний професійний розвиток;

будь-які інші складники, що передбачені законодавством, запропоновані суб’єктом освітньої діяльності або самостійно визначені особою.

3. Післядипломна освіта включає:

спеціалізацію – профільну спеціалізовану підготовку з метою набуття особою здатності виконувати завдання та обов’язки, що мають особливості в межах спеціальності;

перепідготовку – освіту дорослих, спрямовану на професійне навчання з метою оволодіння іншою (іншими) професією (професіями);

підвищення кваліфікації – набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань;

стажування – набуття особою практичного досві

Стаття 62. Органи управління у сфері освіти

1. До органів управління у сфері освіти належать:

  • Кабінет Міністрів України;

  • центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки;

  • центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти;

  • постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти;

  • державні органи, яким підпорядковані заклади освіти;

  • Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

  • Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

  • органи місцевого самоврядування.

Стаття 73. Інститут освітнього омбудсмена

1. З метою забезпечення належних умов для реалізації права особи на освіту в системі освіти діє освітній омбудсмен. Освітній омбудсмен у своїй діяльності керується  Конституцією та законами України, а також положенням про освітнього омбудсмена, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Освітній омбудсмен відповідно до покладених на нього завдань має право:

розглядати подані учасниками освітнього процесу звернення, перевіряти викладені у них факти;

отримувати від закладів освіти та органів управління освітою інформацію, необхідну для виконання своїх функцій, у тому числі інформацію з обмеженим доступом;

вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок фактів, викладених у зверненнях учасників освітнього процесу;

залучати до розгляду звернень радників та консультантів освітнього омбудсмена, представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, а також експертів, учених та фахівців, у тому числі на договірній основі;

аналізувати дотримання законодавства стосовно учасників освітнього процесу, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування);

за результатами розгляду звернень та/або проведених перевірок надавати рекомендації керівникам та/або засновникам закладів освіти, органам управління освітою, державним органам, органам місцевого самоврядування, вимагати від них припинення порушення та/або відновлення порушених прав чи законних інтересів учасників освітнього процесу, спрямовувати до них подання про проведення службових розслідувань, повідомляти правоохоронні органи щодо виявлених фактів порушення законодавства;

надавати консультації учасникам освітнього процесу;

представляти інтереси особи у суді та ін.

Висновок

5 вересня 2017 року Верховна Рада ухвалила закон. 25 вересня новий закон підписав президент України.

Одним з основних нововведень закону є 12-річна середня освіта. Мова навчання — українська, мова навчання національних меншин реалізується через окремі групи, або викладання окремих предметів мовою національних меншин. За законом нацменшини зможуть вчитися рідною мовою до 5-го класу, після чого всі предмети (за деякими винятками) будуть викладати тільки українською мовою.

Школа буде трирівнева: початкова — 4 роки, вводиться з 2018 року, базова середня освіта — 5 років (гімназії), вводиться з 2022 року, профільна середня освіта — 3 роки (ліцеї та заклади професійної середньої освіти), вводиться з 2027 року.

Особливістю є поява нової посади – інституту освітнього омбудсмена, який забезпечує належні умови для реалізації права особи на освіту в системі освіти.

Освіта в Україні має будуватися за принципом рівних можливостей для всіх.